Історія нашого НВК нерозривно пов’язана з історією нашого села, перша згадка про яке датується 1457 роком. Достеменно нічого не відомо про стан освіти в верховинських селах до 7о-х років ХVІІІ століття. Лише реформи австрійської імператриці Марії-Терезії в освітній галузі дозволили в 1777 році провести шкільну реформу на Верховині. У результаті у великих селах створювались школи з одним класним приміщенням, де вчитель навчав дітей писати, читати й рахувати.
У Репинному за кошти селян школу збудували лише у 60-х роках ХІХ століття. Вчити дітей було нікому. Народний депутат України Станіслав Аржевітін, опрацьовуючи в Закарпатському обласному архіві документи, які стосуються релігійного життя Колочави , віднайшов листа священника з Репинного, у якому той просить інспекторат терміново прислати у село вчителя, так як вчити дітей нікому.
У червні 1902 року газета «Мараморош» писала, що на Репинний і Лозинський був лише один вчитель. Він три дні вчив дітей в Репинному, а три — у Лозянському. Оскільки через річку не було моста, під час повені занять в школі не було.
У 20-х роках ХХ століття в Репинному були вже три однокласні приміщення і курси в приселку Сухий, а потім і на Ділу.
Зовсім іншого обличчя набуло шкільництво після визволення Закарпаття. В Репинному в 1946-1947 навчальному році було відкрито семирічку. Труднощі були неймовірні. Навчання проводилось у двох пристосованих приміщеннях. Було тісно, всі будови не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам, не було потрібного інвентаря, дидактичного матеріалу. А найголовніше — не було педагогічних кадрів. До сьогодні репинці вдячні Мукачівщині, яка делегувала в Репинне Габовду Івана Григоровича, який очолив педколектив, Голиш Олену Іванівну, Рейти Теодозію Андріївну, Кузьму Ганну Юріївну. В район також приїхало багато вчтителів зі Східної України. В Репинській семирічці розпочали роботу Левченко Галина Яківна, Розкошенко Марія Панасівна, Москаленко Настя Іванівна, Біліченко Євдокія Михайлівна.
В 1947 році був перший випуск у Репинській семирічній школі. Багато випускників здобуло вищу освіту і поповнило вчительські кадри в рідному селі. Зокрема це Оленич Петро Михайлович, Шандера (Оленич) Ганна Іванівна, Юртин Ганна Юріївна, а пізніше Ледней Василь Дмитрович, Льопко Іван Іванович, Пойда Василь Михайлович.
В 1952 році школу очолив уродженець Полтавщини Іван Йосипович Іваненко, талановитий педагог і чудовий організатор, який пропрацював до 1985 року. Завдяки Івану Йосиповичу в селі було побудовано нову школу, яку урочисто відкрили в вересні 1985 року. Іван Йосипович пішов з життя передчасно, помер у жовтні 1985 року в результаті важкої хвороби, але назавжди залишиться у пам’яті тих репинців, яким він дав путівку в життя.
Репинська восьмирічна школа в 1990 році була реорганізована в дев’ятирічну. В серпні 2004 року рішеннями сесії Міжгірської районної ради Репинська дев’ятирічка була реорганізована в загальноосвітню школу І — ІІІ ступенів.
